с.Бистрець - ур. Ґаджина - Шпиці - Бребенескул - ур. Кізі Увлоги - с.Бистрець.


Якщо закрити очі і уявити собі Карпати, то я майже завжди уявляю Ґаджину і Шпиці.
І не тому що в тих місцях ми буваєм найчастіше, а тому що вони найулюбленіші.


"А як хочеш красу взнати, вийди в Кедроватий,
На Довбушів Сідець сідай, тай дивиси, брате.
Подивиси на Ґаджіну — там орли літают,
Они в Шпицях виводітси, бо там гнізда мают.
А може ви ни знаїте, шо то таке Шпиці?
Та то такі острі скали, єк штовби з їлиці!
А в тих скалах — єк у місті: гамору та крику,
Бо там всєка птаха маї свободу велику.
В самім верху - буйний орел свій посидок маї,
Пониж него -— дикий ґотур тай пугач дрімаї.
А шє нишше — сови, ґані из половками,
Гнізда собі извивают разом з оріпками.
А на Сиглу подивиси — страшно виглідаї,
Она вовків тай медведів у собі ховаї ...
Там де буки тай їлиці віку доживают,
Там олені тай сернєта своє житє мают.
А на Ріжі кєдря росте, пишна та зелена,
Мижи плитім жереп в'єтси, в ним - гадя погана.
А зазулька в Буків'єні єк зачне ковати,
То не мож си наслухати тай налюбувати.
Вже ни знаїш шо слухати, на шо си дивити,
Ци на Сиглу, ци на Шпиці, ци там си лишити?...
Ни можеш си надивити, тай начудувати,
Єку, тота Чорногора, може красу мати!"

(з гуцульської співанки про Чорногору, якусь схожу заспівав нам тоді гуцул, котрого стріли по дорозі)


***
Collapse )

Водохреща в Криворівні.

"Живучи в горах, у цій красі, яка в нас є,
ми не можемо бути інакшими. Крім того
ми свободолюбиві, не давалися чужим
культурам, чужим владам і просто жили
своїм життям. І це прагнення жити своїм
життям зберегло нас такими, як ми є.
Маючи час помедитувати люди приходять
до розуміння істини"
(Іван Рибарук)
Три роки тому ми, направляючись в гори, вийшли в Криворівні з автобуса не на тій зупинці, де нам треба було.
Йшли потім дорогою і побачили вказівник до церкви, вирішили піднятися щоб подивитися.
Церква та виявилася шедевром дерев"яної архітектури гуцульського регіону, а чоловік, котрий запросив нас зайти всередину - відомим в Україні і за її межами служителем церкви Іваном Рибаруком (ми спочатку прийняли його за працівника, що робить там ремонт, бо в церкві стояли риштування, настільки простим у спілкуванні був цей чоловік)
Він розказав нам багато цікавого про себе, як пройшов шлях від атеїста до кришнаїта, а потім до священника, про історію церкви, показав метричні книги, котрі зберігають інформацію про народження, смерть і вінчання жителів села аж від 1775 року (колись люди значно довше ніж тепер ! ), розповів історії церковних образів, про те як ходить з людьми на прощі до Зарваниці через гори...
Ми ще довго потім були під враженням.
Collapse )

с. Богдан - г. Петрос - с. Свидовець.



До маршруту на Петрос зі села Богдан ми придивлялися не раз але він здавався нам то трохи довгим,
то трохи нудним, бо там треба багато йти дорогою вздовж річки.
Але дуже мені хотілося зблизька глянути на хатинку на полонині Рогнєска (ту, котра є туристичним притулком),
зажди на неї задивлялася здаля.
То ж вирішили їхати в Богдан.
Collapse )

Менчул - Дземброня - Вухатий Камінь.



З часом нам стає все складніше вибирати маршрути для походів, бо є місця улюблені, куди зажди дуже хочеться повертатися і разом з тим є місця нами не ходжені і хочеться побачити чогось нового.
Минулого літа ходили на Менчул з Бистреця через полонину Чуфрову. Так нам та полонина і підйом на вершину сподобалися, що цьогорічний похід сюди був обов"язковим до виконання. А далі куди? Згадали, що ні разу не були на г. Дземброні, тож включили її до маршруту. Далі як ? На ПІЧ нікому не хотілося підніматися, то ж вирішили через Вухатий Камінь спускатися назад у с.Дземброня, звідки ми починали наш похід.
Collapse )

Одноденка на Ґурґулат.




Вкотре переконалася, що культурні вихідні в місті дуже втомлюють.
У ці вихідні ми не планували ніяких походів, бо дитина приймала участь у танцювальному конкурсі, але вже під вечір суботи ми всі були втомленими, роздратованими і з головним болем. Вирішили скористатися гарною погодою в неділю і шукати порятунку в горах. Переглянули карти ближніх гір - нічого надихаючого, так щоб на один день ще й коли цей день короткий.
У більш дальнііх Західних Ґорґанах в око впав коротенький маркований маршрут на гору Ґурґулат.
Ми навіть не знали, що така гора існує але то було саме те, що треба !
В інтернеті вичитала, що навіть дорогу до Мислівки мали у вересні ремонтувати і навіть повірила :)
Дорога в Болехові, відколи ми там не їздили, стала ще гіршою і вже не може називатися дорогою і тим більше частиною міжобласної траси. Таких ям нема більше ніде.
Collapse )

Про похід на Сокільський і Протяте каміння.



Ще на початку вересня ми купили квитки до Чернівців на три вихідних дні на Покрови. Останнми роками на це свято щоразу була чудова погода, чому б їй не бути чудовою і цьогоріч, подумали ми :) Куди підем не знали , варіантів було багато, не знали що вибрати. Вже в останній вечір перед від"їздом вирішили йти через Сокільський на Протяте каміння. До Чернівців не доїхали, вийшли з поїзда в Коломиї, далі добиралися автобусом до Яворова. В Яворові мали нагоду подивитися на творіння місцевих майстринь. Накупили шкарпеток :) Бо ліжники важко нести ))
Collapse )

Про похід в Румунські Карпати. Роднянські гори.



Бажання поїхати в Румунські Карпати було в нас відтоді як побачили частину тих гір з Мармаросів.
І от нарешті настав час коли на наше бажання знайшлася можливість.
До Солотвино їхали поїздом, далі - пішки через кордон.
Вся процедура паспортного і митного контролю зайняла хвилин 20 і ми в румунському містечку Сігеті.
Collapse )